ОЛЕКСАНДР ЛУК’ЯНЕНКО
Я принципово не тримаю у своїй домівці відривного календаря. Яка це невмолима штукенція, скажу я вам, дорогий читачу! Відірвав вранці аркушик, і вже, будь певен, власноруч укоротив своє життя на один день. Якщо навіть ти здоровий, як дуб, якщо навіть з самих пелюшок не знаєш, що таке поліклініка, що таке всілякі там облатки-таблетки. Це з одного боку.
Але з іншого боку, коли добре помислити, то відривний календар несе в собі й прогресивне, так би мовити, начало, — він є тим домашнім контролером, котрий безкомпромісно показує, як ти прожив свій день, що доброго зробив за цей день, і взагалі, як ти використовуєш відпущений тобі всевишнім ліміт часу. Час не покладеш в ощадну касу замість грошей, людство не придумало ще таких ощадкас. Час летить швидше від звуку, й нічим його не зупиниш, навіть найширшою спиною.
Якщо говорити конкретно, то Олександр Лук’яненко вміє цінувати час, а ще безвусим отроком навіть обігнав його реактивний біг. Ледве минуло йо...
Ми використовуємо файли cookie для активації ремаркетингу через Google Analytics. Це дозволяє показувати вам релевантну рекламу на основі ваших попередніх відвідувань нашого сайту. Чи погоджуєтеся ви на використання cookie для ремаркетингу?